Продовжуємо присвячений 30-й річниці дарування Грамоти Святішим Патріархом Алексієм ІІ цикл бесід «Історія УПЦ в обличчях: як це було» заступника Голови відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрея Миколая Данилевича з представниками старшого покоління духовенства.
Цього разу в гостях — протоієрей Всеволод Рибчинський, один з найстарших кліриків Київської єпархії, який уже 44 роки у священницькому сані, був очевидцем і учасником значущих для Церкви подій.
Сьогодні він настоятель столичного Свято-Ольгинського собору (на Харківському масиві). За плечима — часи німецької окупації, здобування фаху інженера-будівничого та дивне, як для радянських часів, рішення стати священником, зведення величного собору, на богослужіння до якого сьогодні приходять тисяча віруючих — члени міцної громади.
Про непросте дитинство в часи Великої Вітчизняної війни та голодні післявоєнні роки з саморобними цукерками; про те, як ділилися хлібом з босими полоненими, яких фашисти гнали до Німеччини, та про те, як випита потайки від німців кварта молока рятувала життя під час окупації; про те, як молитви мами берегли від бомб сім’ю в тилу і тата на фронті, та про звільнення Київщини. Про місце спорту в житті 82-літнього священника та щоденну молитовну й фізичну зарядку; про оволодіння професіями будівельника та інженера. Про свою першу дитячу молитву і про перше юнацьке пізнання Бога та про те, чому так важливо до храму Божого ходити в найкращому одязі; а також про те, як випадок на будівництві підштовхнув інженера прийняти остаточне рішення стати священником. Про духовні відчуття у перший рік священства; про те, як юродство врятувало від переслідування атеїстичною радянською владою; про незабутню молитовну атмосферу в день дарування Грамоти Святішим Патріархом Алексієм ІІ, якій навіть ультранаціоналістичні гасла не могли завадити; про дружбу з нині спочилим Блаженнішим Митрополитом Володимиром; а також про духовне відродження в 1990-і й вінчання 50 пар за один день і хрестини трьох поколінь одразу — від діда до онука. Про історію будівництва Свято-Ольгинського собору та допомогу Божої Матері у благій справі; про перші багатолюдні служби в підвалі храму та про те, чому було вирішено освятити собор на честь рівноапостольної княгині Ольги. А ще про молитовну силу молебнів про дарування або припинення дощу, про постійну допомогу Божу, Який все життя наче веде непомітно за руку, та про секрет налаштування на позитив і щирі посмішки — в інтерв’ю з протоієреєм Всеволодом Рибчинським.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 469