«Господь всіх нас покликав. Він вийшов в яри та на закинуті всіма стежинки, щоб покликати кожного з нас, Він стукається в наші серця. Від нас залежить, чи почуємо ми Його голос… Щоб ми не робили вдома, на роботі чи в транспорті, щоразу приміряймо кожну дію на євангельську сорочку, пробуймо подивитися, а чи відповідає це Божому задуму. Тоді наша добра одежа християнського життя буде з нами, і Господь не вижене нас туди, де плач так скрегіт зубів. Бажаю кожному зберегти ту боготканну одежу Божої благодаті!», – звернувся такими словами до всіх о. Олександр, підкреслюючи, що євангельський весільний бенкет – це те щонедільне Причастя Тіла і Крові Христових.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати духовні роздуми протоієрея Олександра Клименка. У черговому випуску о. Олександр тлумачить Євангеліє, яке читається в 14-у Неділю після П’ятдесятниці (Мф. 22: 1-14).
Протоієрей Олександр Клименко наголосив, що Євангеліє від Матфія про весільний бенкет саме про нас, коли ми знаходимо тисячі приводів і причин, аби не йти на «бенкет» до Господа, не йти до храму.
Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля! Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх (Мф. 22: 1-7).
«Кожного разу, навіть коли щось добре виникає для душі (не для тіла, не для втіхи, не для задоволення), ми знаходимо причини цим знехтувати і не думаємо, що цим ображаємо свого Творця, – продовжив священнослужитель. – Та трапеза, той весільний бенкет, про який говорить Господь, – це те щотижневе і щослужбове Причастя Тіла і Крові Христових, та Євхаристія, та дружба один між одним в суцільному єднанні навколо його Плоті та Крові, коли ми стаємо рідними один одному, не зважаючи на те, наскільки насправді ми відмінні».
За словами о. Олександра, Господь збирає нас разом не лише для того, щоб поділитися Своєю благодаттю, – «Він збирає нас за столом для того, щоб ми врешті-решт стали …єдиним нероздільним організмом, який би називався Тілом Христовим».
Як підкреслив клірик УПЦ, всіх нас має об’єднувати єдина мета – прагнення до спасіння, однак кожен, як ми й читаємо в притчі, знаходить собі щось інше.
Отець Олександр також нагадує, що Господь неодноразово попереджував єврейський народ і продовжує нині попереджувати нас: не варто називати себе богообраним народом. Адже Господь може з каміння створити богообраним народ. «Не варто називати себе богообраним народом… Якщо ми так само будемо лінуватися, говорити Господу та Його слугам: «Ми не підемо сьогодні до храму, ми не будемо молитися», «Сьогодні не буду читати вечірнє правило», «Перед їжею соромно якось, тут декілька незнайомих людей, я боюсь помолитись». Кожного разу, коли ми соромимося Господа, коли ми відкидаємо Його запрошення, ми втрачаємо шанс називатися справді богообраним народом», – відзначив він.
Далі священник пояснив сенс наступних слів з Євангелія:
Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась (Мф. 22: 8-10).
«Цей завбачливий та заможний цар хотів, щоб усі особливо виглядали. Цей особливий одяг дається нам Господом безкоштовно, як дар, це можливість творити добрі справи, всі благодатні дари Святого Духа, які безкоштовні даються нам …для того, щоб ми могли робити добрі справи», – пояснив о. Олександр.
Потім, за словами священника, євангеліст Матфій говорить про те, як одного чоловіка було викинуто з бенкету, тому що він не був «в одежу весільну вбраний» (Мф. 22: 11). «Отримавши можливість творити добрі справи, отримавши все необхідне, щоб бути християнином, врешті-решт відкинув таку змогу – й не одягнув вбрання, одяг добрих справ. Ці справи і є тим відмінним символом, який відрізняє нас, виокремлює у всьому світі», – додав він.
Протоієрей Олександр зауважив, що завдяки милосердю Божому та нашому покаянню ми маємо можливість одягати щоразу те «вбрання, яке так нерозсудливо скидаємо з себе, тому що нам видається, що воно зараз тут недоречне».
Господь завершує цю притчу словами: «Бо багато покликаних, та вибраних мало» (Мф. 22: 14).
«Він всіх покликав. Він вийшов на шляхи та на розпуття, Він вийшов в яри та на закинуті всіма стежинки, щоб покликати кожного з нас, Він стукається в наші серця. Від нас залежить, чи почуємо ми Його голос. Ми знаємо, як трагічно завершилася історія богообраного народу Христа… Вони були Його улюблені чада, і вони Його відкинули. Ми тепер Його улюблені діти, і ми не повинні зробити те ж саме, що тоді зробив єврейський народ. Будемо відданими нашому Творцю, кожного разу, коли звучить дзвін церковний, знаходити в собі сили, як би не було це тяжко, підніматися та йти до храму. Будемо, як би не було сутужно, діставати ввечері затертий Молитовник і читати вечірнє правило, читати вдома Євангеліє, Псалтир. Щоб ми не робили вдома, на роботі чи в транспорті, щоразу приміряймо кожну з дій на євангельську сорочку, пробуймо подивитися, а чи зробив би так Христос, а чи відповідає це Божому задуму. Тоді наша добра одежа християнського життя буде з нами, і Господь не вижене нас туди, де плач так скрегіт зубів. Бажаю кожному зберегти ту боготканну одежу Божої благодаті! Нехай нас береже Бог!», – підсумував протоієрей Олександр Клименко.
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 937