Апостол Павел говорить, що Бог може збагатити все і всіх. Але тоді чому, як нам здається, Бог частіше збагачує не тих, хто більш гідний, а людей нечестивих і безсовісних? Які ці багатства, і що нам заважає їх побачити?
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній пояснює слова апостола Павла з послання до Коринфян (2Кор. 9, 8).
Друге послання апостола Павла до Коринфян 9, 8:
А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви завжди, і в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим ділом.
Так, Бог може збагатити всім усіх. Але тут для нецерковних людей виникає низка питань. Чому ж Бог допускає лиха, страждання багатьох, навіть не завжди тих, хто більш нечестивий і безсовісний? Більше страждають добрі люди. Навіть якщо не страждають, то живуть досить скромно, якщо не бідують. Чому Бог не збагачує тих, хто того більш гідний?
По-перше, Бог кожного збагачує, але не кожен це помічає, не кожен може цінувати, дякувати і радіти дарам Божим. Люди часто цінують те, що і багатством не варто вважати. Варто трохи подумати, до чого ведуть одноплемінників спрага задоволень, готовність безсовісно жити за рахунок батьків, коли вже треба їм допомагати. Перелік таких здібних вміти жити розтягнеться. Це знають всі.
Сучасні умільці жити не вважають даром Божим здоров’я, можливість здобути освіту і багато іншого. Вони в усьому бачать своє право мати. Чим це закінчується? Теж знають всі. Але тоді звинувачують не себе, а кого-завгодно. Частіше, всіх і все.
Що ж сказати? Навіщо Бог давав не тим, хто того вартий, знаючи, до чого все призведе? Бог дає всім все корисне. Навіть те, що за людськими мірками зовсім не дар, а позбавлення. Наприклад, втрата здоров’я або інше випробування. І це може стати багатством духовним. Звичайно, дивлячись як до цього поставитися.
Багатьох до віри, до Церкви привело горе. Зовсім не обов’язково саме горе. Але для багатьох воно було першим звуком у душі, що примусило подумати багато про що.
Віра – це найцінніший дар Божий і таке багатство, цінніше якого годі й чекати. І тому, коли ми чуємо або читаємо слова апостола Павла про Господа, Який нас збагачує, подумаємо про те, що ми недостатньо вдячні і не завжди вміємо щедро ділитися тим, що Бог дає, не думаємо про те, що дане Їм має в інших відображати подяку. А вдячність, як вважав Сергій Аверинцев, це серцевина щастя.
Ми рідко бачимо вдячних людей і тому не впевнені в щасті тих, хто радісно отримує від Бога все й охоче ділиться цим. Наше незнання цього непомітного щастя від маловір’я, від заглибленості в свої турботи, від невміння по-справжньому довіряти Богу за все, забуваючи про себе. Тепер це здається занадто далеким від реальності, але так ще живуть деякі. Хоча їх можна і не помітити. Але вірний Бог і збагачує всіх, чекаючи покаяння з протверезінням.
Читайте також: Як стати своїми Богу?
“Закопати” свій егоїзм, щоб звільнити місце Господу
Яке світло ми повинні нести у світ?
Як усе пробачити і полюбити ворогів?
«Не восхищением непщева». Що мав на увазі апостол Павел?
Не засмічувати й старанно берегти в собі храм Божий
Що є свободою для християнина?
Головні відмінності законів Мойсея і Христа
У кожну людську душу Бог вкладає знання Себе
Чотири ступені, які ведуть до відпадіння від Бога
Митрополит Антоній пояснює, яким чином гріх Адама вплинув на кожну людину
Людина відповідальна за страждання та тління усього створеного Богом
Чому неправі ті, хто кажуть, що віри достатньо для спасіння?
Як навчитися радіти вічною радістю?
Благочестя — головна умова справжнього життя
Бути християнином — значить бути воїном Христовим
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 421