«Житіє преподобної Марії сповнене драматургії. Це не драматургія “мильної опери”, це не драматургія, в якій все розраховано на те, щоб вичавити з нас сльозу, це драматургія справжнього перевороту розуму, справжнього перевороту свідомості, справжньої зміни життя. Ось до такої зміни і закликає нас Господь! Колись блудниця Марія змогла зробити над собою зусилля, і тепер ми дивимося на її блаженну кончину — як на нашу мрію», — наголошує о. Олександр і бажає кожному з нас, попри всі перипетії, не втратити молитовного настрою та рішучості, якої часом не вистачає перед самим фінішем, досягти Воскресіння Христового.
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує черговий випуск із циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком», присвячений «Маріїному стоянню».
Радості вам во Христі, дорогі брати і сестри!
П’ятої седмиці Великого посту в середу ввечері в кожному храмі звучить Великий канон преподобного Андрія Критського. В день «Маріїного стояння», який названо так на честь православної подвижниці та який наче затиснутий між святкуванням двох преподобних — преподобного Іоанна та преподобної Марії — ми славимо подвиг монашого життя, подвиг як зречення і повне віддавання себе служінню Господу. Так вчинила прп. Марія Єгипетська, так має вчинити і кожен християнин, уже впритул наблизившись до Воскресіння Христового.
На початку Великого посту ми також читали Великий канон, але ділили його на чотири частини, неначебто потрошку приміряючи його слова до нашого життя. Це були лише прочинені двері, це був лише обережний крок у середину посту. Тепер цей канон прочитується вповні і нагадує нам, що були ті, які змогли пройти покаянний шлях до Господа вповні.
Житіє преподобної Марії, яке читається в середу ввечері, сповнене драматургії. Це не драматургія «мильної опери», це не драматургія, в якій все розраховано на те, щоб вичавити з вас сльозу, це драматургія справжнього перевороту розуму, справжнього перевороту свідомості, справжньої зміни життя. Ось до такої зміни і закликає нас Господь! Колись блудниця Марія змогла зробити над собою зусилля, і тепер ми дивимося на її блаженну кончину як на нашу мрію.
Преподобного Серафима Саровського колись запитали, чим відрізняється праведник, який спасається, від грішника, який гине. Він сказав: «Лише одним — рішучістю». Та рішучість, яка повинна бути в кожного християнина, вона й була у Марії. Вона зуміла перетворити цю рішучість на постійний 47-літній подвиг у Христі. До цієї рішучості закликаємося й ми з вами.
Навколо нас дуже багато суєти, дуже багато гамору і шуму, і нам не вистачає тиші, щоб розпочати своє крокування до Христа. Ми знаємо: чотири тижні минуло, а багато хто з нас так і не розпочав справжнього духовного життя. Нам навіть допомагають зовнішні обставини. Ми зараз із вами вимушено закриті вдома: хто втратив можливість ходити на роботу, хто хворий і перебуває на самоізоляції. У кожного свої причини. Ми перебуваємо разом зі своїми дітками, з дружинами, з батьками, при цьому всьому вчимося жити в тиші, без гамору, без буденної суєтної роботи.
Молитва додає снаги нашій з вами рішучості. Якщо протягом наступних декількох тижнів, які залишилися до Великодня, в цій вимушеній тиші ми віднайдемо для себе «плюси», то нам легше буде пережити й Пасху. Нам без повсякденної суєти, як і Марії Єгипетській, легше звершувати і ранкові, і вечірні молитви, легше кожного дня читати Священне Писання і звертатися в різноманітних молитвах до Господа. Нам легше відкрити книгу духовного або просто позитивного змісту і почитати її. В нас є на це час. Як виявилося, в нас тепер багато часу. У переважної більшості з тих, хто сьогодні мене слухає, такий час був недосяжним. Зараз він є.
Часом буває так: майже побачивши своїми очима досяжну ціль, нам неначебто не вистачає сили, щоб трохи дійти до кінця. Так буває зі спортсменами, так буває з тими, хто починає щось будувати чи щось писати. Начебто не вистачає маленької частини рішучості і дрібного зусилля, щоб завершити розпочату роботу. І так під час завершення посту, коли ми входимо вже в царину особливих переживань Неділі Ваїй, Страсної седмиці, ми з вами ще раз отримуємо від Церкви благодатну допомогу у вигляді канону Андрія Критського, який тепер буде прочитано повністю з усіма його 250-ма тропарями. Ми отримуємо цією молитвою благодатний покров, благодатну допомогу, щоб ще раз і ще раз згадати, ким ми є і ким ми маємо стати, ким є для нас Бог і ким Він буде для нас у воскресінні мертвих.
Я дуже хотів би, щоб попри всі випробування цього року, попри всі особливості, з якими ми стикнулися у великопісному богослужінні, попри всі заборони, попри неможливість багатьох із вас перебувати зараз на службі, ми з вами разом не втратили молитовного настрою, ми з вами разом були тими, до кого звернені слова преподобного Андрія Критського.
Преподобний Андрій говорить про себе та про нас так: «Загубив я первостворену красу і величність свою, і тепер лежу нагий і соромлюся. Шкіряні одежі пошив гріх і мені, знявши з мене перший боготканий одяг. Нині роздер я перший мій одяг, що на початку виткав мені Спаситель, і відтоді лежу нагий».
Він глибоко переживає ту духовну скруту, в яку тепер кинуте все людство, і знаходить для нас і для всього людства найдосконаліші ліки — це молитву во Христі Іісусі. Я бажаю, щоб кожен із нас не втратив її аж до самого кінця.
Нехай вас береже Бог!
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 5033