Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ продовжує публікувати новий цикл духовних роздумів протоієрея Олександра Клименка, присвячений тлумаченню на Апостольські читання церковного року. Цей випуск про Читання Апостола в Неділю 5-ю після Пасхи Христової, про самарянку (Діян. 11:19–26, 29–30).
Про велику силу проповіді й колективної молитви та про найбільшу радість Християнства, що навіть у найскладніших історичних умовах, навіть у період гонінь на віру, можна бути рядовим християнином і принести людям користь, стати місіонером і тим, через слово якого мільйони людей навернуться до Христа. А також про те, що ніколи не можна віддавадится марнославству, натомість треба розуміти, що самотужки ми здатні лише на щось корисне. Насправді велике можемо здійснити тільки, коли поруч Церква і всі ті вірні, разом з якими ми здатні втілити в життя дійсно дивовижні речі.
Переповідаючи зміст сьогоднішнього Апостольського читання (Діян. 11: 19-26, 29-30), о. Олександр звернув увагу на той факт, що перші християни проповідували лише поміж своїх. А тому напрочуд дивовижно, що саме в Антиохії – елліністичному місті бруду, блуду і розпусти – з’явилися новонавернені язичники, яких самі антиохійці (причому, в сенсі глузування) прозвали християнами, тобто послідовниками Христа. Це свідчить про те, що кожен із нас повинен нести слово Боже у світ. «Можна віднайти смарагди, золоту руду в найбільш темних місцях. Можливо, саме там і варто шукати, саме там і варто звернути до інших слово своєї проповіді, слово своєї місії», – зауважив священик та відзначив: «Сьогоднішнє Апостольське читання перегукується з Євангельським читанням. Євангеліє цього дня повіствує про зустріч Христа з самарянкою. Ми бачимо велику руку милості, ревності до цієї, здавалося б, відкинутої іудеями жінки і цілого племені самарян. У богослужбовому чинопослідуванні цього дня ми читаємо, що апостоли вийшли за межі Іудеї і пішли з проповіддю про Христа. Тепер ми вже з вами також є нащадками тих новонавернених християн, які дали поштовх, – і колись вже на нашу землю прийшло Світло Христове. Не розсіємо його з вами, а збережемо, щоб воно в нас набуло якомога більшої яскравості, а щоб ми пішли з вами світом і донесли іншим, які потопають у новому язичництві, в нових культах, у культі розваг і розпусти. Підтверджуймо звання християнина, яке наші пращури отримали колись в Антиохії, і пронесемо його крізь все своє життя».
Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!
Просмотров: 370