Канони — не є державними законами – ректор КДАіС

Обов’язок правової держави — забезпечувати свободу совісті та свободу віросповідання всім конфесіям, які існують на її території, а не займатися питаннями об’єднання Церков або визначення канонічності чи неканонічності конфесій. Про це нагадав ректор Київських духовних шкіл архієпископ Білогородський Сильвестр у своєму інтерв’ю редакції «Діалог.Тут», повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на пресслужбу КДАіС.

«Я абсолютно переконаний, що держава може і в умовах війни повинна приділяти особливу увагу питанням національної безпеки. І звичайно ж, має повне право перевіряти різноманітні зв’язки, які передбачені законом: адміністративні, фінансові, навіть комунікативні. У держави для цього є юридичні та слідчі механізми, відпрацьовані роками», – зазначив архієпископ Сильвестр.

Разом з тим, ректор Київських духовних шкіл наголосив, що «обов’язок правової держави — забезпечувати свободу совісті та свободу віросповідання всім конфесіям, які існують на її території, а не займатися питаннями об’єднання Церков, визначення канонічності чи неканонічності конфесій тощо».

«Канони Православної Церкви не є державними законами. – підкреслив владика Сильвестр, — Вони трактуються як внутрішнє законодавство Церкви, до якої державі, за великим рахунком, немає діла».

Також ректор КДАіС звернув увагу на досвід релігійної політики європейських країн у кризових ситуаціях.

«Ви можете собі уявити, щоб державний чиновник у Франції чи Німеччині заявив, що мусульмани, як релігійна конфесія, є неблагонадійними, оскільки мали місце теракти, здійснені мусульманами? Я, чесно, не уявляю.

Зрозуміло, що державні органи мають повне право перевіряти діяльність релігійних організацій, якщо є підозра щодо скоєння злочинів. Але, знову ж таки, не можна переносити провину однієї конкретної людини на всіх. Цей підхід колективної провини — чисто авторитаризм», — сказав владика.

Архієпископ Сильвестр висловив сподівання, що «Україна навіть під час війни залишатиметься правовою державою, де провина людини визначається не громадською думкою, а судом, і в разі індивідуального правопорушення та/або злочину покарання нестиме саме той, хто це зробив».

Просмотров: 2527