«Воскресіння і Вознесіння Христове – найбільше диво в історії світу»: Блаженніший Митрополит Онуфрій про пасхальну радість, Вознесіння, молитву за мир і особисте спасіння

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, у якому Предстоятель розкрив духовний зміст радості Воскресіння Христового, розповів про ставлення до нинішніх випробувань Церкви, висловив думку щодо доцільності використання соцмереж для обговорення дискусійних питань церковного життя, а також висловився щодо інших актуальних тем сьогодення.

– Ваше Блаженство, великодні дні, які наближаються до завершення, – і віруючі про це знають – сповнені особливою радістю, незрівнянною ні з чим на землі. Чи можна пояснити цю радість невіруючій або нецерковній людині?

– Повноту і велич події Воскресіння Христового може відчути лише віруюче серце. Воскресіння Христове виходить за межі видимого світу. Воно набуває трансцендентного значення і є основою життя Церкви Христової. Воскресіння Христове – найбільше диво в історії світу. Господь наш Ісус Христос Своїм воскресінням започаткував спільне воскресіння. У посланні до Коринфян апостол Павло говорить про це так: «Христос воскрес із мертвих, первісток із померлих. Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15, 20–22).

– Ваше Блаженство, мільйони віруючих Української Православної Церкви щодня моляться про мир у країні, про воїнів, про народ, що страждає в районах бойових дій. У чому головна особливість Великодня 2026 року в зв’язку з цим?

– Ви самі відповіли на це запитання. Понад чотири роки триває випробування війною, гинуть ні в чому не винні люди, у боях гинуть наші воїни-захисники. Це велика трагедія не лише українського народу. Це трагедія для всього людства, оскільки війна прямо чи опосередковано стосується інших країн, а горе людей впливає на духовні закони існування всього світу, бо гріх війни позначається на духовному стані всіх людей землі.

Для кожного віруючого нинішній час – це і час великих випробувань. Але ми знаємо, що Господь не посилає випробувань понад наші сили. І разом із радістю про Христа воскреслого ми зобов’язані не залишати молитви за мир. Господь воскреслий перебуває з нами, як Він Сам сказав: «Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28, 20).

– Зберігаючи благодать і пасхальну радість, скажіть, як при цьому правильно ставитися до діяльності ПЦУ – до захоплень наших храмів і монастирів, і загалом як ставитися до діяльності цієї церкви?

– У всі часи історії Церкви Христової, з перших століть, її життя і діяльність супроводжували й потрясали різного роду єресі, розколи, гоніння. Візьміть, наприклад, недавнє ХХ століття. На його початку, після революції 1917 року, Церква Христова зазнала страшних гонінь і розколу в особі так званих «живоцерковників», яких підтримували більшовики. І що? Завдяки мужності вірних християн, попри всі поневіряння і навіть фізичне знищення духовенства та мирян, Церква вистояла і перемогла. Розкол розвіявся, як дим, і ворота пекла, за словами Христа, не змогли її перемогти (Мф. 16, 18).

Наші сьогоднішні випробування не можна порівняти з тим страшним часом.

Кожну конфліктну ситуацію слід сприймати як можливість духовного зростання та вдосконалення. Відповідати любов’ю на ненависть, добром на зло – саме цього сьогодні чекає від нас Господь: «Не будь переможений злом, а перемагай зло добром» (Рим. 12, 21).

Саме в цьому й полягає протистояння тим, хто переслідує нашу Церкву, відбирає храми та монастирі. Бо «все можливо віруючому» (Мк. 9, 23).

– Ваше Блаженство, не так давно пішов із життя колишній митрополит Філарет Денисенко. Як Ви оцінюєте цю постать в історії Церкви?

– Знаю, що за цю людину дехто молився в нашій Церкві. Молилися і до останнього сподівалися на його каяття. На жаль, цього не сталося. Розкол, спричинений колишнім митрополитом Філаретом, і досі залишається кровоточивою раною церковного життя України. Але тепер, коли Господь покликав його у вічність, ми віддаємо його в руки Божого милосердя.

– Ваше Блаженство, у соцмережах трапляються різного роду суперечки щодо суто внутрішніх питань церковного життя. Доходить до сварок і лайки. Чи доречно порушувати подібні церковні питання в соцмережах?

– Виносити церковні суперечки в соціальні мережі недоречно – як для самих віруючих, так і для духовенства. Така полеміка лише спокушає людей, зокрема й нецерковних. Для вирішення дискусійних питань є богословські комісії , соборний розум Церкви, який ухвалює ті чи інші рішення.

Не менш важливою є небезпека привнесення в просвітницькі бесіди та проповіді політичного контексту. Ми знаємо, що політичні пристрасті часто сягають крайнощів. Завдання ж християнина у будь-якій ситуації – зберігати мир у душі, ухилятися від усього, що цей мир може зруйнувати.

– Ваше Блаженство, як зберегти пасхальну радість і після Вознесіння Господнього?

– Нагадаю, що після Вознесіння Господнього учні повернулися в радості. А невдовзі на них зійшов Святий Дух і було утворено Церкву Христову, що ми також святкуємо на Трійцю. Згадаймо також, що кожен недільний день протягом року – це маленький Великдень. Я пам’ятаю, як у моєму дитинстві, у селі, де я жив, у неділю всі люди від малого до великого намагалися бути на службі, окрім невеликої частини радянських атеїстів. Усі намагалися одягнутися охайніше, ніхто не міг собі дозволити взяти в руки будь-яке робоче знаряддя, бо це означало б згрішити перед Богом: свято – Воскресіння. У селі стояла цілковита недільна тиша. Нам слід лише слухатися нашої рідної Православної Церкви, прагнучи виконувати заповіді Господні.

Легко й радісно служити Господу своїм життям. Молячись, дотримуючись посту в установлені Церквою дні, сповідуючи гріхи, ми будемо нести свої душі до Бога просвітленими, і ніхто цієї радості не зможе в нас відібрати.

З Блаженнішим Митрополитом Онуфрієм

бесіду вів протодиякон Сергій Герук

Фото автора публікації

Просмотров: 207